Transparency International (ТІ) – антикорупційна організація, заснована 1993 року в Берліні колишнім директором Світового банку Пітером Айґеном. TI присутня більш ніж у 100 країнах світу. За даними Звіту Global Go To Think Index Tank за 2016 рік, Transparency International була на 27-му місці зі 175 в рейтингу світових аналітичних центрів (think tanks).

ТІ надає слово жертвам і свідкам корупції. Організація працює разом з урядами, бізнесами та громадянами для того, щоб зупинити зловживання владою, хабарництво та секретні домовленості.

Щороку ТІ Україна проводить публічні заходи, презентації, прес-конференції та масштабні комунікаційні кампанії, покликані змінити ставлення суспільства до корупції – «Я Не Даю», «Прокинься! Корупція вбиває!», «Вони б не мовчали», «Корупція має бути помічена». Також, ТІ Україна займається розбудовою прозорості на локальному рівні через програму #Прозорі міста. Проект Dozorro у липні проводив Dozorro fest – збір громадських активістів, які займаються моніторингом публічних закупівель з усієї країни. А 9 грудня, у Всесвітній день боротьби з корупцією, планується проведення масштабного заходу. До речі, саме цей інфопривід і став реальним завданням для слухачів першої в Україні сертифікаційної програми з комунікацій в некомерційному секторі Practicum. Вийшов досить вузькоспеціалізований кейс для комунікаційників з третього сектору – розробити активацію, включаючи концепцію, архітектуру кампанії та інформаційні продукти. Нам важливо було почути, як нашу роботу бачать зовні. Результат потішив, загалом нам було цікаво співпрацювати у такому форматі.

ТІ всесвітньо відома веденням Індексу сприйняття корупції та Глобального корупційного барометру. Щороку відбувається його презентація. Цього року перед тим, як представити результати, комунікаційники створили цикл інформаційних роликів для соцмереж про країни, які в минулому зробили певний стрибок в боротьбі з корупцією, і пояснювали чому, за рахунок чого їм це вдалося.

А дизайнер вигадала такого персонажа як Corruptor. Наразі він є символом організації, зображується на футболках, чашках, друкованій продукції.

В київському офісі ТІ працює близько сорока співробітників. Деякі з проектів, якими вони займаються, мають значний рівень автономності та вже впізнаваний бренд. Як, наприклад, онлайн-платформа контролю держзакупівель Dozorro.

Завдання комунікаційного відділу – висвітлення діяльності організації, інформування про проекти та прес-конференції ТІ, формування в аудиторії нульової толерантності до корупції.

Кожен з комунікаційників розвиває свою вузькоспеціалізовану тему через блоги на зовнішніх ресурсах. Для цього фахівці зробили певне групування медіа, в яких важливо з'являтися, та орієнтуються на них.

Головні цінності компанії: єдність, відкритість, проактивність, ефективність, інноваційність, системність, збалансованість. Ці цінності застосовуються в будь-яких аспектах роботи компанії, в тому числі в пошуку кадрів.

Бекграундом комунікаційників в ТІ може бути журналістика, освіта, проектний менеджмент. Для декого тут – це перше місце роботи. Іноді в організації залишаються працювати після стажування. При відборі кандидатів освіта має менше значення, ніж особистість, навички та досвід.

До роботи також залучаються проектні співробітники. На кожен тимчасовий проект виділяються грантові кошти, у нього є певний час початку і час завершення. Саме на цей час підписується контракт зі спеціалістом.

ТІ намагається розширювати команду людьми, які приходять з бізнесу, – це надає нових ідей і підходів. Також в підборі кадрів діє правило 50/50 – 50% менеджерських посад закриваються діючими співробітниками, або проектними працівниками.

Для нових співробітників в компанії розроблена схема процесу адаптації, система навчання та розвитку. Через деякий час відбувається оцінка роботи людини згідно з встановленими показниками.

Безумовно, відбувається співпраця з офісами ТІ інших країн. Комунікаційно це проявляється таким чином: щодня автори намагаються представити контент із світового порядку денного. Наприклад, сьогодні – це конкурс на найкращу пісню про боротьбу з корупцією. Також кожного для публікуються історії з різних куточків світу – персональні історії про викривачів чи свідків. Українські комунікаціники знаходять цю інформацію на головному сайті ТІ, або на сайті регіональних представництв.

На рівні керівника департаменту звітності в головний офіс ТІ немає, туди звітує директорат. Але потрібно звітувати перед донорами щодо того, як досягаються якісь конкретні результати проектів – показники по присутності в медіа, охоплення аудиторії і т.д.

Загалом, до нас звернулося більше 250 людей з повідомленнями про корупцію чи по юридичну допомогу. Більше 10 кейсів кампанії стали успішними – корупціонерів звільняли, незаконні перевірки припиняли, державне фінансування корупціонерів відміняли. Кампанія отримала суспільний резонанс: відповідно до результатів опитування, число потенційних викривачів збільшилось втричі, а в українському контексті прижилося слово «викривач», яке вже не має негативної конотації. Так, як цей досвід був передовим для України, наші юристи з часом почали проводити тренінги для державних органів та навчати їх роботі з викривачами корупції.

Мій улюблений та найскладніший інформаційний продукт теж було створено в рамках цієї кампанії – це соціальне відео «Не залишайся глядачем, коли бачиш корупцію» (від креативної агенції Cheil Ukraine).

Викликом для нашої команди стала минулорічна кампанія Transparency International Україна «Я не даю», адже вона складалася з двох хвиль – флешмобу в соціальних мережах та дослідження про власну відповідальність за корупцію. Крім того, ми в той час працювали і над іншими справами, такими як медійний супровід викривачів корупції, суд проти ГПУ… В результаті, кампанія привернула багато уваги, а суспільство розкололося на два табори – одних обурювала наша кампанія, інші – її підтримували.

Однак, для нас це було хорошим поштовхом для дискусії. А оскільки основна мета кампанії – наголосити на власній відповідальності за корупцію та показати, що вибір є, і що людей, які живуть за цим вибором, досить багато – ми зібрали більше сотні позитивних історій про відмову людей давати або брати хабар.

Але помилкою я вважаю поділ кампанії на дві хвилі. Через те, що це соціальна реклама, то проконтролювати повну заміну білбордів першої хвилі на другу – неможливо. Внаслідок цього, досі можна побачити як постери з хворим, що дає хабар, так і постери з Сергієм Жаданом, що закликає не давати хабарі. Саме тому я раджу проводити соціальні кампанії в один етап.