Ви ніколи не будете впевнені на 100%, що те, що ви робите — етичне. Цінністю у такій ситуації є сам факт, що ви в принципі ставите собі таке питання. Говорити мовою заборони — туди не ходи, цього не зроби — найпростіший спосіб. Чому? Тому що, якщо ти «правильний», його не перетнеш. Але з іншого боку, ми маємо право приймати рішення, так само як і право помилятися.

Коли говоримо про етику в комунікаціях, маємо акцентувати на значенні контексту. Днями був на Сході України і зрозумів, що те, про що говорю у Львові, погано лягає на контекст війни. Це звичайні слова, жарти, якими ділюся у повсякденному житті — але в різних ситуаціях вони набувають різного значення. Між етичним і неетичним — дуже тонка грань, яку не можна прописати правилами, а лише законами внутрішньої совісті. Маємо рефлексувати над тим, що ми робимо, для чого і які це матиме наслідки.

Вирішуючи проблеми, створюйте можливості, а не заборони. В комунікаціях маємо акцентувати не тому, чого не можна робити, а на тому, до чого закликаємо, яку альтернативу пропонуємо. Будьмо проактивними у цьому!