Я розпочав роботу в секторі розвитку понад двадцяти п'яти років тому, а саме — в міжнародній організації CARE International, що надавала гуманітарну допомогу в Азербайджані та Таджикистані після розпаду Радянського Союзу. Пізніше я змінив напрямок діяльності і працював у секторі комунікацій Європейського Союзу. Моїм завданням було підвищувати поінформованість суспільства щодо проектів та програм ЄС із надання фінансової допомоги, я і досі працюю у цій сфері.

Завдяки роботі у секторі міжнародного розвитку я побував у багатьох країнах: жив у Росії, Україні, Туреччині, а також подорожував до країн Західних Балкан, Південно-Східної Європи, Близького Сходу, Азії та Північної Африки. Я завжди зосереджую увагу на розробці та проведенні інформаційних кампаній, які пояснюють громадськості, що робить ЄС для підтримки реформ і розвитку, та як він впливає на повсякденне життя людей.

Найбільше у роботі мені подобається дізнаватися про історії людей, які отримали користь від проектів, які я популяризую. Часто офіційні канали поширення інформації висвітлюють лише загальну картину, тож їхні матеріали можуть бути досить «сухими» та нецікавими. Але якщо зануритися глибше, то можна знайти людей з цікавими та емоційними історіями, тому мені подобається шукати такі історії та розповідати їх широкій аудиторії.

Найбільше я пишаюся національною кампанією, яку ми проводили в Україні для привернення уваги до проблеми домашнього насильства. На цю проблему, як би це не було прикро, часто не звертають уваги. Як результат, страждає незліченна кількість жінок, а іноді й чоловіків. За допомогою кампанії ми прагнули підвищити рівень поінформованості та спонукати людей говорити про насильство в сім'ї. Ми попросили українців приєднатися до цієї кампанії та носити протягом одного літа кольоровий браслет на знак підтримки. До кампанії долучилось більше сотні чи навіть тисячі людей, а повідомлення «Я проти насильства» лунало скрізь – на радіо, в метро, на вулицях та вдома. Відповідно до результатів, ця інформаційна кампанія привернула увагу широкої аудиторії. Звісно, ми не змінили світ, однак, я вважаю, що все-таки ми розпочали дебати щодо цієї жахливої проблеми, а значить посприяли початку змін.

Якщо говорити про найскладніший проект, то нічого особливого не спадає на думку. Запускати нову інформаційну кампанію – це завжди складно, а ще часто потрібно діяти негайно, без ретельного планування та підготовки. Більшість кампаній розпочинаються повільно, але якщо вони належним чином сплановані та підготовлені, то і результат буде позитивним.